Разом проаналізуємо недолугий сценарій цієї трагікомедії, зрежисованої СБУшниками, прокурорами і слідчими. Смішного тут мало, в основному – трагічне. Із слідством все зрозуміло, визнавати власні злочинні дії перевертні не хочуть і не будуть, поки самих не притягнуть до відповідальності чи не розгонять їх злочинне угрупування.

Груба, непрофесійна робота, очевидні ляпи і проколи просто вражають. Виявляються, за злочинним бажанням осіб у погонах можна елементарно безпідставно звинуватити у злочинах і посадити до в’язниці будь-кого з нас. Для цього їм потрібно мало – мати за «шестірок» кілька наркоманів, ґвалтівників чи повій, які в обмін на гарантію недоторканості готові написати наклеп навіть на невинних, давати фальшиві свідчення, виступати «підсадними качками» для провокацій, придуманих кукловодами у формі. В нашому випадку саме так використали Плотнікова і Занкіна.

Про прокол із спеціальними відеокамерами, які, як речові докази, невідомо куди зникли, ми уже говорили. Тільки варто нагадати, що ще в червні торік слідчі поліції для належного проведення слідчих дій самі просили СБУ «встановити …наявність камер відеофіксації на місці вчинення вимагання».

Навіщо ж тоді на суді було говорити зворотнє, брехати, звалювати облаштування камер на нещасного Занкіна, який не знає не те що, як встановити, а як елементарно включити чи виключити відеокамеру.

До речі, нема і відео, яке б свідчило про вчинення розбою, з відеореєстратора на машині у дворі, якою Занкін користувався. А чи не тому, що жодного правопорушення на ній зафіксовано не було?

Неувязка вийшла і з «малиною» — будинком, в якому поспіхом поселили Занкіна і який став кульмінацією спровокованого злочину. Виявляється, на суді давалися фальшиві свідчення щодо найму і використання цього будинку давно померлої людини. В сільраді нам повідомили, що ніколи до цього Занкін дане житло не винаймав і в ньому не перебував. Тобто, СБУ організувало цю «малину» для одноразового використання, саме для спланованого ними ж розбою.

Тепер про кошти – 964 гривні (із обвинувального акту) і 1700 доларів США, які Занкін сам віддав, як нібито борг, Радутному, Гончару і Шморгуну.

В реєстрі матеріалів досудового розслідування в графі «вилучені, отримані речі і документи…» задокументовано інше – «17 купюр по 100 доларів США, 2 купюри по 50 грн., 9 купюр по 1 грн., 3 купюри по 5 грн., 2 купюри по 10 грн. (разом -144 грн., а не 964 грн.!) – передані на відповідальне зберігання потерпілому Занкіну О.Г.».

Виявляється, що було вилучено кошти, які підставному потерпілому не належать, вони йому передавалися правоохоронцями на «відповідальне зберігання» саме для провокації.

Тепер про проведення негласних слідчих розшукових дій, які тримаються у великому секреті передусім для приховування зловживань працівників СБУ, прокурорів і слідства.

Поки що невідомо, їх проводили особи визначені двома судами чи кому заманулося. В протоколах на проведення НСРД повинно бути конкретно розписано, хто саме, проти кого, які конкретно дії проводив, які засоби застосовувалися, навіть кошторис витрат на це складається.

Веду до того, що події ночі з 21 на 22 вересня минулого року мають бути чітко та конкретно зафіксовані і розписані похвилинно – які особи, на якому транспорті, коли виїхали з Любязя в Городок, коли, на чому, куди, до кого і з якою метою прибули.

Та, очевидно, останній протокол НСРД сфальшований або вчинено службові підроблення, адже ніде не зазначений, як співучасник злочину сам Плотніков, який є основним провокатором розбою. Ніде в матеріалах кримінального провадження не згадується водій Фесик, який разом з Плотніковим власним авто привіз Радутного, Шморгуна і Гончара до Занкіна. Фесика ніхто навіть не допитував, його автомобіль, яким приїхали на злочин, не затримували і не арештовували, хоч все відбувалося на очах тих, хто в ту ніч здійснював негласні слідчі дії і завершував операцію по затриманню правопорушників.

Це ще раз підтверджує, відбувся не розбій, не злочин, а заздалегідь спланована провокація, в якій використали підставних осіб, а потім відвели і вберегли їх від відповідальності.

Провокація, щоб розтрубити на всю Україну (навіть залучили з ініціативи СБУ для цього ТСН) про своє геройство. Провокація для підвищення статусу і просування по службі, заради нових зірок і звань, а головне – залишитися і надалі «смотрящими» за бурштином в області.

Не дарма, в цій клоунаді брали участь аж девять прокурорів, п’ять високопосадовців підрозділу «К» СБУ, стільки ж слідчих поліції! Хочеться вірити, що їх ганьбу в державних галузевих відомствах оцінять по–належному.

В жодній із правоохоронних структур ніяк не можуть пояснити, як, викриваючи самими ж спланований розбій, під пильною опікою і спостережливим оком до двадцяти спецпризначенців і слідчих в ніч з 21 на 22 жовтня у обвинувачуваних вкрали ще й автомобіль&

До речі, слідчий Вадим Нестерук особисто вилучав у Шморгуна ключі і документи на машину, паспорти і склав відповідний протокол. А, може, цю крадіжку теж спланували заздалегідь, а авто за старання і холуйство пожертвували посібникам, стараннями яких і відбулася провокація?

Мутним, запутаним та незрозумілим є і саме обвинувачення, висунуте Радутному, Шморгуну і Гончару. Їх судять у кримінальному провадженні №12018030000000220 за статтею – розбій. Але ж це провадження було відкрито ще 25 червня проти Парфенюка і за статтею – вимагання.

Радутного, Гончара і Шморгуна затримали 22 жовтня і в цей же день проти них відкрили кримінальне провадження під зовсім іншим номером – №12018030000000499 і за іншою статтею – розбій. Як так могло трапитися, що червневе провадження за фактом вимагання перетворилося на розбій і його повісили на осіб, яких затримали в жовтні?! Чомусь суд на це уваги не звернув. А мав би.

Як і на саме обвинувачення за ч.3 ст.187 КК України — «розбій (напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоровя особи), поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище »- із Кримінального Кодексу.

Проаналізуємо події ночі з 21 на 22 жовтня детально, як кажуть,по цеглинах. Чи був взагалі напад на когось? А його, виявляється, не було!

Плотніков передзвонив Занкіну (дзвінки давно можна було відстежити в оператора зв’язку, тільки слідчі зумисно цього не робили), сказав, що привіз хлопців забрати борг, Занкін погодився і сам впустив їх у дім. Ніхто ні на кого не нападав. Чи було насильство?

На відеокамерах і відеореєстраторі такого нема. Крім садна на пальці, яке невідомо де і коли отримав Занкін, як записано в протоколі, ушкодження відсутні. І підкинутий нібито пістолет, це добре видно на відео, згодом виявився пукавкою і муляжем.

І тут найцікавіше – проникнення в чуже житло. В цьому і насправді ніхто не розібрався. А на яких підставах перебував у Городку Занкін в чужому пустуючому будинку давно померлої людини? Чи не саме він незаконно проник в нього? Навіть, якщо тут йому облаштували «малину» СБУшники чи поліцейські, це ще не означає, що він в цій хаті знаходився законно.

Чому на суді він брехав, що перебував тут з червня, коли розбій тільки запланували? Фактично, «малину» використали тільки один раз в жовтні і Занкіна в селі до цього і після ніхто не бачив?

І про злочин, вчинений самими правоохоронцями. Вони не просто використали гвалтівника Плотнікова, вони приховали і покрили те, що він з 18 по 22 жовтня грубо порушував рішення суду.

До речі, справу про зґвалтування слухають два судді – Сівчук-головуючий і Артиш, які є суддями у і нашому випадку. Відповідно до ухвали суду Плотніков зобовязаний був в нічний час перебувати вдома, а не шастати по Любязю чи Городку в ролі «підсадної качки» і провокатора. Виявляється, для власної вигоди і покривання своїх злочинних схем люди в погонах самі систематично порушують Закон.

Постає риторичне питання — якщо не було розбою, а була спланована провокація, то за що тоді судять Радутного, Шморгуна і Гончара? Чому більше року їх утримують в СІЗО?

Ці питання варто, перш за все адресувати до суду у складі головуючої Олесі Калькової та суддів Ярослава Артиша і Андрія Сівчука який, нехтуючи вимогами Європейського суду з прав людини, не звертає уваги на справедливі клопотання підсудних. А постійно виконує вимоги і забаганки прокурора Ігоря Москаля, який до того ж не є представником державного обвинувачення в суді.

Аргументи прокурора прості — підсудні є небезпечними, можуть впливати на свідків. З цим важко не погодитися. Тільки найбільшу небезпеку для суспільства, для кожного з нас становлять перевертні в погонах, які безкарно, використовуючи залежних осіб з кримінального середовища, можуть сфабрикувати і організувати кримінал проти будь-якої невинної людини.

І про вплив на свідків, яких в провадженні чомусь нема. Такий вплив дійсно був. Перед одним із судових засідань гвалтівник і провокатор Плотніков, погрожуючи всім, в тому числі і мені, прямо із зали вивів для таємних перемовин прокурора Москаля. Після договорняка Плотніков на засідання суду взагалі не зявився.

То хто ж тоді на кого впливає? Чи разом відчули, що злочинна схема спровокованого злочину стала очевидною і за скоєне всім разом доведеться відповідати?

Звичайно, суд докопається до істини. Але щоразу під час судових засідань в залі не тільки з боку обвинувачення, а й самого суду та навіть захисників – адвокатів, які займають надто пасивну позицію, відчувається якийсь страх і осторога.

Ніхто відверто не хоче вказувати на не просто правопорушення, а на злочинні дії, перш за все, працівників СБУ, які закрутили цю кримінальну карусель. Складається враження ніби багато хто чи то залежні, чи то перебувають на гачку спецслужби, чи бояться, щоб КДБешними методами не пройшлися по них самих.

Ярослав Андрусяк

источник